Підсумки виборів у Вірменії: як союзник Росії обрав Європу

Дострокові вибори до Національних зборів Вірменії, що відбулися минулої неділі, завершилися повною перемогою демократичних сил. Прохідний бар'єр до парламенту подолав блок "Мій крок", очолюваний в.о. прем'єр-міністра країни Ніколом Пашиняном, а також дружні блоку партії "Процвітаюча Вірменія" і "Освічена Вірменія". При цьому "Мій крок" набрав понад 70% голосів підтримки.

Остаточна перемога революційних проєвропейських політичних сил в Вірменії дає привід запитати, чи отримає Україна в особі Вірменії нового надійного союзника. Чи ж ця держава, як і раніше, буде змушена перебувати у фарватері Росії, а взаємини з нашою країною будуватиме з оглядкою на Москву – як це практикувалося раніше.

Є у революції кінець

Важливість минулих виборів у Вірменії важко переоцінити. Коротенько нагадаємо хронологію подій.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Навесні нинішнього року в Вірменії розгорнулися масові акції протесту проти обрання прем'єр-міністром країни екс-президента Сержа Саргсяна. Саргсян два терміни керував Вірменією як глава держави, останніми роками правління провів конституційну реформу, за якою Вірменія стала парламентською республікою. 9 квітня президентські повноваження Саргсяна добігли кінця, а вже 17-го Національні збори Вірменії обрали його прем'єр-міністром. Народ вийшов на вулицю.

Лідером протестів став депутат нацзборів, лідер опозиційної фракції "Єлк" Нікол Пашинян. Під тиском масових акцій Саргсян пішов у відставку. 8 травня Нікол Пашинян був обраний прем'єр-міністром Вірменії. При цьому в парламенті більшість зберігали за собою сили, що представляють стару владу, зокрема Республіканська партія.

Щоб отримати необхідну для здійснення реформ підтримку Нацзборів, Пашинян ініціював дострокові вибори до парламенту.

Голосування в Вірменії. Фото: AFP

Можливо, знаючи, якими результатами закінчаться ці вибори, Республіканська партія і партія "Дашнакцутюн", що мали стабільну більшість в Нацзборах, зробили б все, щоб вибори не відбулися. Втім, в такому випадку Пашинян знову міг закликати на допомогу вулицю. Його авторитет сьогодні в країні (як і показали результати недільного голосування) величезний.

"Це велика перемога оксамитової революції, демократії. Вірменський народ фактично зараз заявив про свою європейськість, про бажання будувати демократичну європейську державу. Багато вірмен вважають, що тільки коли новий парламент затвердить Пашиняна прем'єром, закінчиться демократична революція. Бо раніше це все одно був поки що революційний процес. Зараз революція підходить до завершення. Настає час справжніх змін, реформ, перетворень", – розповів сайту "Сегодня" український художник і публіцист вірменського походження Борис Єгіазарян.

Дійсно, тільки з підтримкою парламенту Нікол Пашинян, який позиціонується як проєвропейський демократичний політик, може в повній мірі реалізувати реформи, які від нього чекає народ.

"Демократія ще не перемогла"

Втім, на цьому шляху Пашиняна чекає безліч труднощів і спокус, попереджають експерти.

"Я б не поспішав зараз говорити про повну перемогу демократії в Вірменії, – висловив свою думку сайту "Сегодня" політолог Володимир Фесенко. – У першу чергу це перемога Пашиняна. А чи стане вона перемогою демократії, може показати тільки час".

На думку політолога, у всіх пострадянських державах (і Вірменія – не виняток) проблемою є слабкість цивільних і державних інституцій. Що, в свою чергу, призводить до ризиків авторитарної деформації.

"Історія з Саакашвілі показала, що він переміг як демократ, а програв пізніше як людина, якій багато грузинів дорікали в авторитаризмі. І це призвело до його поразки на виборах. Тому Пашиняну і вірменському суспільству ще доведеться давати відповідь, чи привела нинішня перемога демократів до перемоги демократії. Час покаже, наскільки ефективними будуть реформи, як складатимуться відносини Пашиняна з партнерами і союзниками. Досвід підказує, що при такій беззастережній перемозі завжди виникають спокуси зневаги думкою інших, в тому числі соратників", – зазначає Володимир Фесенко.

Росія як загроза

Ще однією загрозою демократії в Вірменії і європрагненням нової влади є серйозна геополітична залежність країни від Росії. При уявній схожості положення в Україні 2014 року і Вірменії 2018-го ситуація в двох країнах відрізняється кардинально. Насамперед тим, що у Вірменії, на відміну від України, фактично немає вибору, дружити з Росією чи ні. Не в останню чергу зусиллями Москви для Єревана була створена ситуація, коли Росія є, по суті, єдиним реальним захисником Вірменії від сусідів.

"Проблема в залежності Вірменії від Росії, – зазначає Володимир Фесенко. – Не тільки і не стільки економічна, скільки геополітична. Вірменія знаходиться в лещатах між Азербайджаном і Туреччиною. І Пашинян буде змушений діяти в цих рамках.

На думку політолога, нова влада, в силу обставин, що склалися, змушена буде маневрувати.

"Пашинян і його союзники знаходитимуться в подвійній ситуації. Як демократи вони, звісно, швидше, ближче до Європи. Але вони розуміють реальний стан справ, тому не сваритимуться з Росією. Ця двоїстість створюватиме рамку і протиріччя в політичній поведінці і діях Пашиняна . Він намагатиметься дистанціюватися крок за кроком від Росії, зближуватися з Європою. Але дуже обережно. Тому що дуже багато залежить від його гнучкості. Якщо, не дай Бог, у нього будуть помилки, то Росія може допомогти своїм союзникам в Вірменії прибрати його з влади", – говорить Володимир Фесенко.

Борис Єгіазарян також вважає, що нова демократична влада в Вірменії діятиме у відносинах з Росією обережно. Але при цьому твердо і послідовно будуватиме відносини на основі національних інтересів.

"Нікол Пашинян завжди заявляв так: ніколи і ні за що ми не псуватимемо відносини з Росією. Але як народ Вірменії, так і прем'єр ставлять питання, що вони повинні переглядатися. Повинні бути побудовані на взаємоповазі. Стосовно взаємин з іншими країнами, то тут також заявляється: вони повинні будуватися, виходячи не з інтересів Росії, як було раніше, а з інтересів Вірменії", – зазначає Борис Єгіазарян.

Співрозмовник також зазначив, що нова влада Вірменії усвідомлює, які небезпеки може нести розрив з Росією.

"Росія озброїла Азербайджан на сім мільярдів доларів, поставила найсучаснішу зброю. І лякає, що не заперечуватиме або допустить напад Азербайджану на Вірменію, якщо Вірменія не йтиме в фарватері Москви. Є такий елемент шантажу. Але вірмени говорять, що зможуть себе захистити і побудувати державу європейського типу. Вірменія свої заяви робить обережно, але впевнено", – говорить Борис Єгіазарян.

Час наводити мости?

Таким чином, незважаючи на перемогу проєвропейськи налаштованих демократів в Вірменії, навряд чи найближчим часом варто очікувати уходу Єревана з орбіти Москви. Вірменія залишиться членом Євразійського союзу і військово-політичного блоку ОДКБ. Як при цьому складатимуться відносини проєвропейської Вірменії з проєвропейською України, думки експертів розділилися.

"Я наразі не очікую жодних принципових змін у взаєминах України і Вірменії з однієї простої причини: занадто Вірменія залежить від Росії. Думаю, в найближчому майбутньому Пашинян навряд чи піде на якісь радикальні зміни. Хоча згодом він постарається будувати незалежнішу від Росії політику", – зазначає Володимир Фесенко.

Борис Єгіазарян в свою чергу вважає, що саме зараз Україна і Вірменія мають всі шанси поліпшити взаємини.

"Відносини України і Вірменії зіпсувалися 2008 року, коли президент Кочарян заявив, що не допустить в країні помаранчевих революцій, і втопив народний протест в крові, – розповідає Борис Єгіазарян. – Ще до революції в Вірменії звучали думки, що Україна – потенційно потужна європейська держава, що не потрібно зациклюватися на Росії, а треба будувати відносини з Україною. Зараз, після революції, стоїть питання відродження добрих взаємин".