Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач Поки увага світової преси прикута до імпічменту президента США , Брексіту, подій в Сирії і на Близькому Сході, не менше драматичні і важливі події розгортаються в Східній і Південно-Східній Азії. На початку листопада величезний регіон стояв на порозі створення найбільшої в світі зони вільної торгівлі (ЗВТ). Чому цього не сталося і чи є шанс, що такі економічні "монстри", як Китай, Японія, Індія, Південна Корея, домовляться про створення ЗВТ, розбирався сайт "Сьогодні".
Велика і "повітряна"
Ідея створення зони вільної торгівлі в регіоні з'явилася ще на початку 2000-х. Економічна криза боляче вдарила по країнах Південно-Східної Азії (власне, звідти вона і стартувала). Зробити економіки стійкішими, забезпечити випереджаюче зростання і була покликана нова структура. Ініціатором створення виступили держави АСЕАН (10 країн Південно-Східної Азії, серед яких, зокрема, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Сінгапур і Філіппіни). У зону планувалося залучити більші економіки – Китай, Японію, Південну Корею, Австралію з Новою Зеландією та Індію. По-перше, у держав АСЕАН з ними міцні торговельні зв'язки. По-друге, більш дрібні економіки АСЕАН розраховували, що ЗВТ з великими економіками стане для них своєрідним драйвером зростання. У створенні ЗВТ також був зацікавлений набираючий обертів Китай, Японія, що потребувала лібералізації регіональних ринків, Південна Корея, яка прагне розширити присутність в регіоні.
За оцінками економістів, створення зони принесло б до 2030 року вигоди всім без винятку державам-учасницям. Втім, виграш розподілявся нерівномірно. Якщо, наприклад, Таїланд отримав би 3% зростання ВВП у порівнянні з базовим сценарієм, а Камбоджа – всі 8%, то Китай повинен був задовольнитися додатковими 0,9% зростання ВВП у порівнянні з прогнозованим. Якщо говорити про масштаби створюваної зони, то вона б охоплювала близько 40% світового ВВП, стільки ж світової торгівлі, близько половини населення планети і п'яту частину території Землі.
Принципову угоду про початок роботи над угодою "Всеохоплюючого регіонального економічного партнерства" (офіційна назва зони вільної торгівлі. Англійська абревіатура – RCEP) було прийнято у 2012 році, а перший раунд перемовин щодо створення відбувся на початку 2013 року. Незважаючи на наявність цілої низки розбіжностей у поглядах і серйозних розбіжностнй інтересів окремих учасників, в цілому до осені 2019 року договір був практично готовий до підписання. Очікувалося, що історична подія відбудеться на третьому саміті RCEP, який пройшов у рамках 35-го саміту АСЕАН у Бангкоку 2-4 листопада. Напередодні 15 країн в цілому погодили свої позиції за всіма 20 пунктами договору. Однак 16-та – Індія – угоду підписати відмовилася . Аргументуючи відмову побоюваннями, що підписання договору в існуючому вигляді зробить її економіку беззахисною від китайського імпорту.
У підсумковому комюніке сторони заявили про намір продовжити переговори і вирішити існуючі розбіжності. "У Індії є значні невирішені питання. Всі держави – учасниці RCEP працюватимуть разом, щоб вирішити їх на взаємовигідній основі. Остаточне рішення Індії буде залежати від задовільного вирішення цих питань", – наголошується в підсумковій заяві лідерів RCEP. Передбачається, що це буде зроблено в короткий термін, і вже на початку майбутнього року зона вільної торгівлі буде створена.
Проте експерти сайту "Сьогодні" висловлюють сумніви в такому результаті подій. Оскільки, незважаючи на наявність діалогу між учасниками АСЕАН + 6, в регіоні присутні також серйозні латентні конфлікти і суперечності. А реальна мотивація учасників дещо відрізняється від декларованої.
Чому Індія проти
Як розповів сайту "Сьогодні" економічний і фінансовий експерт Олексій Кущ, к створенні RCEP є свої резони. За його словами, натепер світова фінансова та економічна система переходить з епохи централізованого глобалізму в епоху глобалізму дефрагментованого.
"Якщо раніше основні міжнародні організації, в тому числі СОТ, працювали над створенням уніфікованих правил торгівлі для всього світу, то зараз формуються своєрідні осколки, кластери світової економічної системи. У тому числі група АСЕАН намагається розширитися за рахунок залучення нових потужних учасників. Чому це відбувається? Тому що ті країни, які не об'єднаються в транснаціональні агломерації, стануть дуже легкою жертвою світових торгових воєн. Ми бачимо, що Китай, який не створив власну економічну зону співпраці, зараз дуже страждає від торгових воєн з США . І тому для того, щоб протидіяти тому ж Євросоюзу, США, латиноамериканським країнам, потрібно створювати такі агломерації", – зазначив експерт.
При цьому, за його словами, Китай хоче домінувати в створюваній зоні. Він зацікавлений у створенні RCEP і тому, що набрав досить економічної потужності для такого домінування, і тому, що ринки в Америці і Європі для нього поступово закриваються. Тож йому потрібно створювати свою власну вісь співробітництва. Але не всім потенційним учасникам перспектива домінування Китаю подобається. І в першу чергу вона не подобається Індії
"Якщо ми подивимося прогнози, хто буде рости найближчим часом, то ми побачимо, що Європа увійде фактично в період тривалої стагнації, зростання США і Китаю сповільниться. Своєю чергою, світовими драйверами світової економіки стануть якраз країни АСЕАН, які будуть рости 5% +. І одним з основних драйверів стає Індія зі зростанням 6% +. Індія в найближчі десять років почне відігравати ту роль, яку відігравав Китай наприкінці дев'яностих – початку нульових. Притягуватиме на себе ресурси, інвестиції, як притягував раніше Китай. Саме тому АСЕАН і ініціювали створення такої агломерації – щоб підтримати своє економічне зростання. І саме тому Індія "завалила" цей проект", – говорить Олексій Кущ.
За його словами, якщо Індія хоче стати "другим Китаєм" в економічному плані, їй наразі потрібно утримуватися від входження в подібні структури. Китай на етапі ривка не ставав повноцінним учасником глобальних економічних зон. Це давало йому певну мобільність при прийнятті рішень і принесло свій позитивний результат.
"Індія, зваживши свої інтереси, вважала, що для забезпечення прискореного зростання вони не повинні відкривати свої кордони і підтримувати інші країни. Поки вони не досягли певного рівня потужності економіки, економічні союзи будуть для них радше шкідливі, ніж корисні. На даному етапі для них вигідніше мати можливість здійснювати протекціоністські заходи, використовувати митні загороджувальні системи. Загалом, мати розв'язані руки. Тобто тут зіграли роль амбіції Індії стати в найближчому майбутньому "другим Китаєм", – говорить експерт.
За його словами, через кілька років ситуація може змінитися на протилежну.
"Наразі зона вільної торгівлі вигідна країнам АСЕАН, але не вигідна Індії. Через кілька років, коли Індія набере хід економічного зростання, ця ідея може вже бути цікава Індії, але не буде цікава країнам АСЕАН. Чи знайдуть вони спільний знаменник – сказати складно", – зазначає Олексій Кущ.
Коли політика "причому"
Крім економічних протиріч, перешкоджають створенню зони і політичні тертя, зазначив у коментарі сайту "Сьогодні" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілля Куса. Втім, більшість із них також пов'язані з економікою. За словами експерта, суть всіх проблем, які існують в архітектурі створення ЗВТ, – в протистоянні Індії та Китаю.
"Це дві величезні країни з колосальним потенціалом і великими амбіціями. Вони природні конкуренти в усіх відношеннях – і в економіці, і в політиці. По-перше, у них присутні територіальні претензії. Зокрема, постає питання Тибету, є ряд прикордонних конфліктів, невирішених досі. Китай оточує Індію своєю інфраструктурою, зменшуючи індійцям можливість виходити на нові ринки. Наприклад, він зайшов грошима і проектами на Шрі-Ланку, по суті – "задній двір" Індії, чим викликав дуже серйозне її роздратування. Бенгальська затока, Шрі-Ланка, Мальдівські острови – точки конфліктів між цими країнами", – каже Ілля Куса.
Крім того, за його словами, Індію дратує реалізація Китаєм стратегії "Один пояс – один шлях" . В процесі якої Пекін намагається взяти під контроль основні морські комунікації в світі. Особливо шляху з Азії до Європи, що пролягають через Індійський океан. У Нью-Делі вважають, що це посилює позиції Китаю, поширює його вплив, а не індійський. При цьому в самій Індії на даний момент таких глобальних проектів немає.
"Зрозуміло, такий конфлікт між ключовими потенційними учасниками майбутньої ЗВТ вплинув на можливість створення зони. І поки зберігається антагонізм між Індією і Китаєм, така можливість навряд чи з'явиться. Плюс не потрібно забувати, що поява такої зони не вигідна США, які зараз грають на боці Індії проти Китаю", – зазначає Ілля Куса.
Проте, за його словами, невелика ймовірність, що Китай та Індія об'єднаються під парасолькою однієї ЗВТ, все ж є.
"Якщо Китай та Індія зможуть домовитися. Незважаючи на протистояння, країни ведуть діалог, спілкуються, саміти проводять. Проривів немає, але не можна повністю виключати, що за певних обставин вони зможуть домовитися і з політичних питань, і з питань поділу ринку", – говорить Ілля Куса.
Є в регіоні, за словами експерта, й інші зони напруги. Зокрема, між Японією та Південною Кореєю. Держави є конкурентами в економіці, але крім цього не все так гладко між ними і в політичному плані.
"Японія після закінчення Другої світової війни завжди покладалася в плані безпеки на Сполучені Штати. Але тепер Токіо починає потроху будувати армію, флот і так далі. Це, звичайно, турбує Південну Корею, у якої з часів війни залишилася психологічна травма. Вони співпрацюють з японцями в політичному плані. Але все одно дивляться на них з підозрою", – зазначає експерт.
Нарешті, на думку експерта, ще однією перешкодою до створення RCEP є відсутність об'єднуючих цінностей.
"Коли, наприклад, створювався "Союз вугілля і сталі" ("Європейське об'єднання вугілля і сталі" – структура, яка послужила в майбутньому основою для створення Євросоюзу. – Авт.) В нього спочатку закладалися в тому числі певні цінності, які поділяли всі учасники . І певні цілі: подолати негативні наслідки війни і стати процвітаючими країнами. У азіатського союзу немає таких цінностей і ідей. Частково з цієї причини у них є проблема з інтеграційними проектами", – зазначив Ілля Куса.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали про подробиці офіційного візиту президента України Володимира Зеленського до ЯпоніЇ.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми