Шахи Гаррі Поттера, автопілот і "робочай": що побачили студенти на японській виставці

Виставка Ceatec Japan 2018 у Токіо стала однією з найбільших в Азії: понад 800 експонентів і понад 180 тисяч відвідувачів. Тим приємніше, що ознайомитися з новітніми розробками в сферах віртуальної і доповненої реальності, робототехніки і штучного інтелекту змогли і 30 українських студентів-айтішників, які перемогли у всеукраїнському проекті "Програміст-2018", організованому благодійним Фондом Бориса Колеснікова.

Роботи для життя

Знайти шлях до Макугарі-Мессе, одного з найбільших виставкових центрів Токіо, де проходила виставка, виявилося досить легко, навіть не орієнтуючись на місцевості. Для цього досить опинитися в потрібному кварталі міста. Далі до місця призначення вас принесе потік людей з палаючими очима, які поспішають ознайомитися з новинками інформаційних технологій, і тут головне – йому не чинити опір. 

Потрапивши в павільйони, відразу розумієш, чому виставка привернула величезну кількість відвідувачів. Свої новітні розробки тут представили як визнані гіганти світового ринку (Sharp, Mitsubishi, Sony, Fujitsu, TKS, Kyocera, NEC, Tesla, Toyota, Lawson), так і провідні японські університети, що займаються науковими розробками в сфері інформаційних технологій. Серед стендів не проштовхнутися: люди вивчають девайси, крутяться навколо Тesla X з широко відчиненими дверима, а часом і просто застигають серед проходів, вчитуючись у проспекти. Українські студенти не відстають: приміряють окуляри віртуальної реальності, вітаються за руку з роботами і жваво вивчають інформацію – хоча представлена вона була, як це не прикро, часто лише японською мовою.

"Але японці ставилися до відвідувачів виставки дуже ввічливо. Навіть люди, які погано говорять англійською, дуже старалися нам все показати", – з посмішкою ділиться своїми враженнями від виставки студент Донбаської державної машинобудівної академії (м. Краматорськ) Ярослав Копецький.

Втім, мовні проблеми швидко відходять на другий план. Тому що робот, створений компанією AIST (National Institute of Advanced Industrial Science and Technology), не говорить жодною мовою. Але вміє заварювати чай за всіма правилами японської церемонії, в чому українські студенти переконалися особисто. А роботи-прибиральники компанії PFN, розроблені з використанням удосконаленої технології глибокого навчання, акуратно розкладають розкидані в кімнаті речі на свої місця (ручки – в стаканчик, книги – на полицю і т. Д.) і при цьому не бурчать, нарікаючи на неохайність власника.

Окремої уваги українських студентів удостоїлися роботи-собаки нового покоління Aibo від компанії Sony, покликані стати прекрасними товаришами для людей похилого віку або тих, хто в силу фізичних можливостей не може вигулювати живого і швидкого чотирилапого друга. Ці милі песики вміють багато: вони гавкають, піднімають лапку, вітаючи власника, і весело махають хвостиком.

"Екскурсовод розповідала нам, що японці дуже багато працюють і мало часу проводять навіть з сім'єю. У них немає часу на те, щоб заводити друзів. Напевно, саме тому на виставці представлено стільки рішень – і роботів, і програм, – покликаних скрасити будні самотніх людей", – зазначає студентка Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського "ХАІ" (м. Харків) Анна Шевченко.

Захоплено молодь дивилась і на танцюючих крихт від Fujitsu. Вони здатні повторювати рухи слідом за власником, який тримає в руках маніпулятори: така іграшка не тільки розважить після напруженого робочого дня, а й допоможе завжди залишатися у чудовій фізичній формі.

Aibo. Милий високотехнологічний песик. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Можливості. Робот вміє відкривати пляшки. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Церемонія. "Леді" в кімоно прекрасно робить чай. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Майбутнє. Авто на магнітних подушках. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

RoboPin. Танцюючі крихти від Fujitsu активно повторюють рухи власника, не даючи йому нудьгувати. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Сервіс. Розумний лоток подбає про здоров'я кота. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Авто. Представили нові покоління автопілотів. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

1/8

Повсякденність і не тільки

Втім, не робособаками єдиними: подбали розробники і про цілком живих домашніх вихованців. Так, компанія Sharp представила розумний лоток для котів. Він аналізує кожен підхід пухнастиків, а після, за допомогою додатка на телефоні, видає господарям всю інформацію про його здоров'я: скільки він важить, яка частота встрибування в лоток і навіть мінімальний аналіз сечі.

Дуже багато рішень було представлено для розумного будинку і інтернету речей. А "Товариство 5.0", що стало гаслом виставки в цьому році, демонструвало, як глибинне навчання, нейромережі і штучний інтелект зможуть допомагати в щоденній роботі не тільки поліцейським або лікарям, але навіть офіціантам: так, спеціальний додаток, аналізуючи дані з відеокамер, встановлених в переповнених залах ресторанів, підкаже працівнику, за яким столиком у гостей закінчується пиво, а у кого спорожніли тарілки.

Багато рішень пропонували компанії і в сферах доповненої і віртуальної реальності.

"Переважна більшість проектів розроблені саме в цій сфері. У мене, як людини, що займається цими напрямками, ці стенди викликали жвавий інтерес. Я побачив, як реалізуються нові проекти, які у нас поки тільки на етапі розробки, і як вони впроваджуються в повсякденність. Для мене це свідчення, що ми рухаємося в правильному напрямку", – зізнається Іван Таранов, студент Приазовського державного технічного університету (м.Маріуполь).

З ним погоджується і Ярослав Копецький:

"Мене дуже зацікавив стенд з інтерактивними іграми. Маючи настільну гру і кілька пристроїв, можна організувати справжню баталію! А з боку це виглядатиме, як шахи з Гаррі Поттера", – не приховує захоплення він.

Разом. Переможці проекту "Програміст 2018" визначилися після Хакатона на тему "Social IT". Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Проекти студентів

Ментори юних українських айтішників – їх наставники під час Хакатона, заключного етапу конкурсу "Програміст-2018" – хоч і поділяли їх захоплення, але цілеспрямовано підштовхували хлопців до стендів з розробками студентів японських університетів.

"Представлені там проекти теж заслуговують на увагу, – пояснює Богдан Майлов, засновник CamON і один з організаторів iForum. – Наприклад, студенти розробили девайс, що допомагає ... чистити зуби! Це маленьке пристосування працює від батарейки і надівається на ручку будь-якої зубної щітки. Далі, з допомогою датчиків і акселерометрів, воно аналізує процес чищення зубів і за допомогою програми видає власникові інформацію, як довго, з яким тиском і під якою частотою він займався процесом і чи достатньо ефективно він почистив проблемні зуби, виділені, наприклад, стоматологом".

Цей девайс доопрацьований і купити його можна за 50 доларів. Тобто це цілком функціонуючий стартап, на якому можна і потрібно заробляти. Саме цього, на думку Богдана, часто не вистачає українським студентам: володіючи неабиякими здібностями до створення самого продукту, вони зовсім не вміють розробляти стратегію щодо його розвитку і просування. В результаті навіть подають високі надії стартапи так і не починають приносити розробникам дохід і безславно глухнуть.

"Ми витратили багато часу, щоб навчити наших хлопців опрацьовувати стратегію розвитку свого продукту. І я сподіваюся, що досвід японських колег допоможе нашим хлопцям зрозуміти, як створювати рішення і як їх монетизувати", – говорить Богдан.

Це особливо важливо, адже в найближчі роки саме українські айтішники просуватимуть і розвиватимуть нашу країну, впевнений президент благодійного Фонду Борис Колесніков.

"Фахівці вважають, що найближчим часом близько чверті мільйона українців працюватимуть у сфері IT. Переможцям нашого конкурсу "Програміст" гарантований завтрашній день. І від нас усіх залежить, чи залишаться вони в Україні в подальшому чи ні. Ми не дарма вибрали Токіо в якості призової поїздки для програмістів. Адже Японія – найяскравіший приклад зростання і розвитку. Після Другої світової війни країна лежала в руїнах, перебувала в повній убогості, без будь-якої інфраструктури. За кілька десятиліть вона змогла побудувати одну з найсильніших економік світу – зразок для наслідування ", – зазначив Борис Колесніков.

Родзинка Одайба – власна статуя Свободи. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Своя Свобода, храм і бамбукові гаї

"Найбільше на екскурсії мене вразили старі споруди. Вони так контрастують на тлі хмарочосів з іншого боку вулиці!" – зізнається студент Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського "ХАІ" (м.Харків) Микита Шматко.

Вони дійсно вражають, ці стародавні одноповерхові будиночки з дахами характерної форми, якщо дивитися поверх них на підпираючі небо офісні центри. Але, незважаючи на цілі квартали хмарочосів, місто не викликає відчуття тиску: воно легке і повітряне, а велика кількість парків, сквериків і алейок з бездоганно доглянутими деревами химерної форми тільки додають йому чарівності.

"А бамбук! Ви бачили цей бамбук? Це ж де-ре-во!" – обмінюються враженнями студенти, стоячи в чергу на фото у бамбуковому гаю.

Але навіть високий і дебелий бамбук – ніщо в порівнянні з віковими деревами парку, в глибині якого ховається храм Мейдзі – найбільше синтоїстське святилище Токіо, присвячене Імператору і його дружині. Тут так тихо, що, здається, час огинає це місце петлею – щоб кожен, піднімаючись до храму по звивистій дорозі, встиг сформулювати те головне бажання, з яким потрібно звернутися до богів, двічі плеснувши в долоні і кинувши монетку.

Мейдзі. У храмі загадують бажання і отримують передбачення. Фото: Фонд Бориса Колеснікова

Величезний інтерес у студентів викликав і насипний острів Одайба – одне з найпопулярніших туристичних місць Токіо. Дивлячись на нього, навіть не віриться, що колись тут було величезне сміттєзвалище: зараз тут – престижні житлові квартали, центральний офіс одного з головних телеканалів країни, музеї і оглядові майданчики. Родзинка острова – власна мініатюрна копія статуї Свободи, до якої прогнозовано кидаються студенти з селф-палицями.

Панорами, що відкриваються з оглядових майданчиків, теж захоплюють дух. Але все ж нічний Токіо сподобався більше, зізнаються хлопці: тут настільки яскраво і шумно, що, здається, ніч в цьому місті не настає ніколи. Ну а тим, хто скаржиться на велику кількість реклами в Києві, варто хоч разок побувати в центральних токійських районах – Гінзе і Шибу. Тут на кожному будинку – величезні телевізори з яскравою рекламою, і вона кричить, перекрикуючи одна одну і приголомшуючи непідготовлених людей звуковою какофонією. Ну а коли під бадьорі рекламні крики перехрестя заповнюють сотні і японців, які поспішають у своїх справах, це місто захоплює дух навіть у тих, кого дуже нелегко здивувати.

В центрі. Вночі в Токіо через велику кількість реклами видно, як удень. Фото: Фонд Бориса Колеснікова